Сторінки історії

Історія медицини є одним із розділів загальної історії людства, зокрема загальної культури.

Багато століть людство накопичувало знання, пов’язані з певними захворюваннями, їх лікуванням, збереженням і зміцненням здоров’я. В часи Київської Русі існувало три категорії лікарів. До першої категорії ( знахарі, волхви ) відносяться ті, що отримали свої вікові знання та навики за типом народної медицини спадково, від батьків до дітей і надавали допомогу переважно простому люду. До другої категорії – лікарі – іноземці. Вони приїхали в Київську Русь з Греції, Сірії, Вірменії. Обслуговували ці лікарі заможне населення. До третьої категорії можна віднести тих, які добре володіли знаннями народної медицини і знали позитивні елементи зарубіжної медицини. Ці фахівці були найбільш грамотні, кваліфіковані. Перша лікарня в Київській Русі з’явилась ще в 70 – х роках ХІ століття. Активний розвиток медицини продовжувався до ХІІІ століття.

Так склалося, що Біла Церква знаходилась в епіцентрі історичних подій нашої Вітчизни. Майже всі головні події, що відбувалися в столиці Києві, зачіпали й місто над Россю. В 1240 році Батий захопив і зруйнував столицю держави Київ та стародавнє місто – фортецю Юр’їв ( тепер місто Біла Церква). Настав занепад Київської Русі. Він охопив усі галузі життя, в тому числі і медицину. Навіть у тяжких умовах медична наука не переставала розвиватися. Лікарі надавали хворим допомогу, рятували від епідемій.

В 1311 році об’єднанні сили русичів і литовців завдають нищівного удару татарському війську. Поросся воскресає – будуються житла, засіваються поля. В 1362 році ще не окріплу державу захоплюють нові загарбники – литовські феодали. В результаті укладеної Люблінської унії (1569 рік) віл Литви до Польщі відійшло Київське, Волинське, Подільське, Брацлавське, Галицьке і Бельське воєводство. В цей період зникає еліта нації, прошарок народу, що визначав рівень культури, медицини, освіти. Разам із Польською шляхтою на загарбані території прийшли і польські лікарі. Вони лікували, в основному, шляхетські сім’ї і військових польського гарнізону, частково ремісників і селян.

До 1795 році, після третього переділу Польщі Біла Церква ввійшла до складу Росії. За наказом Катерини ІІ місто перейшло у власність графів Браницьких ( аж до 1917 року ). Їм належала 485 тисяч десятин землі і 100 тисяч кріпаків чоловічої статі. За час правління Браницьких Біла Церква стає промисловим і торговим центром, товари з якого направляються в різні кінці світу.

В 1795 році графиня Олександра Браницька для безкоштовного обслуговування підлеглих, челяді і кріпаків побудувала н мальовничих берегах річки Рось першу в місті лікарню. Лікарня мала лікаря, помічників, обслуговуючий персонал. Розрахована на 54 ліжка, з них хірургічних – 15.

Місто розвивалося, збільшувалося населення, численні епідемії змушувало господарів міста розвивати і зміцнювати медичне обслуговування. В 1820 році відкривається невеличка лікарня в костьолі , на Замковій горі. Лікарня мала 5 ліжок, лікування проводилось за кошти костьолу. В 1838 – 1842 роках, відповідно до заповіту О. В. Браницької, бул побудована нова економічна лікарня – Ксаверівська ( дана назва зберігалась майже 100 років ). В 1866 році була побудована єврейська лікарня на 24 ліжка із хірургічним відділення на 5 ліжок, а в 1900 – 1902 роках побудована нова лікарня єврейської общини на 26 ліжок. Лікарня фінансувалась єврейською общиною. Також в місті в кінці ХІХ століття і на початку ХХ століття працювали дві приватні лікарні, лазарет, шпиталь, богадільня. В роки першої світової війни ліжка в лікарнях використовувались переважно для поранених. При гімназії створено лікарню, яка могла прийняти до 400 поранених. В роки громадянської війни та інтервенції ( 1918 – 1920 рр. ) медична допомога міст послабилась, зокрема було спалено єврейську лікарню. В період з 1920 до 1941 року медицина Білої Церкви зазнала значних змін: лікарню єврейської общини перетворено на міську лікарню, націоналізуються дві приватні лікарні та чотири аптеки, колишня лікарня Браницьких стає стаціонаром для терапевтичних та онкологічних хворих, організовується чергування лікарів в нічний час, відкривається поліклініка з аптекою, протитуберкульозний диспансер і дерматовенерологічний диспансер. Дерматовенерологічний диспансер було відкрито в 1922 році в лікарні № 2 на 25 ліжок. Власних приміщень в диспансера не було. Амбулаторний прийом пацієнтів проводився в різних медичних закладах. Поліклініка і стаціонар були територіально роз’єднанні, що викликало певні незручності в роботі. На початку війни, до початку окупації ( 16 липня 1941 року ), в місті розвертаються госпіталя, куди цілодобово надходять поранені. Під час окупації йшов занепад міста, зокрема і медицини, руйнувалися медичні заклади. Населення фактично залишилося без медичної допомоги. Після звільнення Білої Церкви (1944 рік ) починається активна відбудова місті, зокрема і лікувальних закладів. В 1951 році в Білій Церкві функціонували: 1 – ша міська лікарня з поліклінікою і відділенням швидкої допомоги, дитяча лікарня з поліклінікою, дерматовенерологічний диспансер, протитуберкульозний диспансер, 2 – га міська лікарня з лабораторією. З середини 50 – х років міська лікарня № 2 стає інфекційною і має 120 ліжок. В 1990 році здано в експлуатацію типовий комплекс шкірновенерологічного диспансеру із стаціонаром на 100 ліжок і поліклінікою. В 1996 році в інфекційній лікарні відкрито нове відділення на 10 ліжок для надання допомоги ВІЛ – інфікованим та хворим на СНІД. В 1999 році інфекційну лікарню було об’єднано з дерматовенерологічним диспансером в спеціалізоване територіальне медичне об’єднання ( СТМО ). В 2003 році СТМО перейменоване в територіальне медичне об’єднання ( ТМО ). В 2003 році в структуру ТМО переведено поліклінічне відділення туберкульозного диспансеру.

Рішенням Білоцерківської міської ради №20-03 від 25.12.2015 року територіальне медичне об'єднання перейменовано у Комунальний заклад Білоцерківської міської ради "Білоцерківська міська лікарня №3".

Рішенням Білоцерківської міської ради №2247-52-VІІ від 24.05.2018 року Комунальний заклад Білоцерківської міської ради "Білоцерківська міська лікарня №3" було реорганізовано (перетворено) на Комунальне некомерційне підприємство Білоцерківської міської ради "Білоцерківська міська лікарня №3".